полишити
Смотреть что такое "полишити" в других словарях:
полишити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
залишати — I = залишити 1) (вирушаючи звідкись / кудись, не брати з собою кого / що н.), лишати, лишити, полишати, полишити, покидати, покинути, кидати, кинути 2) (віддавати, передавати в чиєсь користування, у спадщину тощо), лишати, лишити, полишати,… … Словник синонімів української мови
зганяти — я/ю, я/єш, зго/нити, ню/, ниш, недок., зігна/ти і розм. зогна/ти, зжену/, зжене/ш, док., перех. 1) Примушувати полишити певне місце; проганяти. || Примушувати переселятися звідки небудь. || Виганяти кого небудь із двору, дому і т. ін. 2) Скидати … Український тлумачний словник
полишати — I а/ю, а/єш, недок., полиши/ти, лишу/, ли/ши/ш, док., перех., розм. 1) Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого , що небудь; залишати (у 1 знач.). || Вирушати, покидаючи тимчасово або назавжди кого , що небудь. || Зберігатися, не… … Український тлумачний словник
полишений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полишити. || поли/шено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
відчепитися — 1) (перестати набридати кому н., полишити когось у спокої), відв язатися, відкаснутися, відкараскатися 2) див. позбутися I … Словник синонімів української мови
доручати — доручити (кому виконання чогось), покладати, покласти (на кого); довіряти, довірити, повіряти, повірити (особливо важливу роботу, обов язки); покидати, покинути, полишати, полишити (кого що на кого від їжджаючи, залишаючи) … Словник синонімів української мови
припиняти — I = припинити 1) (зупиняти рух, дію, розвиток кого / чого н., зазв. на якийсь час), порушувати, порушити, переривати, перервати, перебивати, перебити 2) (що, з інфін. якусь роботу, діяльність тощо), переставати, перестати, покидати, покинути,… … Словник синонімів української мови
